Нова хвиля любові до глиняного посуду: українці повертаються до витоків 🍵

Ручна робота, тепло майстра, натуральна глина й старовинні техніки — усе це робить кожну тарілку, чашку чи глечик унікальним.

Глиняний посуд має глибоке коріння в українській культурі. Його історія починається ще з доби трипільської культури (приблизно 5–3 тисячоліття до н.е.), коли перші майстри ліпили посуд вручну, прикрашаючи його орнаментами й символами. Ці вироби не тільки слугували для приготування та зберігання їжі, а й мали ритуальне значення.

Протягом століть українські гончарі вдосконалювали свої техніки: з’явилися гончарні круги, різноманітні форми, поливи та розпис. Кожен регіон мав свої особливості — наприклад, опішнянський посуд славився багатим орнаментом і теплою кольоровою палітрою, косівський — яскравим розписом, а васильківський — витонченістю форм.

Глиняний посуд був у кожній українській хаті: горщики для борщу, глечики для молока, макітри, тарілки, жаровні. Він зберігав тепло, не змінював смак страв, а також був екологічним і довговічним.

Сьогодні традиція не тільки збережена — вона відроджується. Сучасні майстри поєднують давні техніки з новими ідеями, створюючи посуд, який прикрашає оселі, ресторани та культурні простори в Україні й за її межами.

Глиняний посуд — це не просто річ. Це частина історії, культури та душі нашого народу.

Особливо приємно, що українці обирають не масовий імпорт, а вітчизняне ремесло, підтримують своїх і готують у посуді, як це робили наші бабусі — з любов’ю та турботою.
⠀
Глиняні жаровні, глечики, турки та тарілки не тільки естетичні, а й зберігають тепло, не виділяють шкідливих речовин і роблять смак їжі ще глибшим.
⠀
Натуральність — це нова розкіш. А глина — її м’яке, тепле обличчя.